Преподобний Ісаакій жив у IV столітті, прийнявши постриг, подвизався в пустелі. В роки царювання імператора Валента(364 – 378), ревного прихильника єресі Арія, почалися переслідування православних, закривали і руйнували храми.
Дізнавшись про гоніння, преподобний Ісаакій покинув пустелю і прийшов до Константинополя, щоб втішати і зміцнювати православних. В цей час варвари-готи, які жили по Дунаю, пішли війною на імперію. Вони захопили Фракію і попрямували до Константинополя. Коли імператор Валентвиходив з військом зі столиці, преподобний Ісаакій, звернувшись до імператора, голосно вигукнув: “Цар, відчини храми православним, і тоді Господь допоможе тобі!”. Але імператор, не звертаючи уваги на слова ченця, самовпевнено продовжував шлях. Тричі повторював преподобний своє прохання і пророцтво.
Розсерджений імператор наказав кинути преподобного Ісаакія в глибокий яр, порослий колючим терням. На дні яру було болото, вийти з нього було неможливо. Але преподобний допомогою Божою залишилася живим, вийшов, наздогнав імператора і сказав: “Ти хотів погубити мене, але святі Ангели вивели мене з прірви. Послухай мене, відкрий храми православним і переможеш ворогів своїх. А якщо не послухаєш мене. То не вернешся живим, але загинеш у вогні”.
Імператор здивувався сміливості старця і наказав своїм наближеним Сатурніну і Віктору взяти преподобного і тримати в ув’язненні до його повернення.
Незабаром збулося пророцтво святого. Готи перемогли і почали переслідувати грецькі війська. Імператор разом зі своїм воєначальником-аріанином сховалися в хліві з соломою і були спалені. Після звістки про загибель імператора преподобного Ісаакія звільнили і стали вшановувати як пророка Божого.
Коли на престол був обраний святий цар Феодосій Великий (379 – 395), він за порадою Сатурнина і Віктора закликав до себе старця, зустрів його з великою честю, просив святих молитов і виконав всі його настанови: вигнав аріан з Константинополя і повернув православним храми.
Преподобний Ісаакій хотів повернутися в пустелю, але Сатурній і Віктор прохали його не йти з міста і захищати його молитвами. У передмісті Константинополя вони збудували для святого житло, куди до нього зібралися ченці. Так виникла обитель, ігуменом і духовним наставником у якій був преподобний Ісаакій. Він опікувався також і мирянами, багато допомагав бідним і стражденним.
Досягнувши глибокої старості, преподобний Ісаакій поставив замість себе ігуменом преподобного Далмата (пам’ять 3 серпня), на ім’я якого став називатися монастир. Помер преподобний Ісаакій в 383 році.
