Священномученик Зіновій, єпископ Егейський, і сестра його Зіновія зазнали мученицької смерті 285 року в Кілікії. Вони з дитинства прийняли святу християнську віру від своїх батьків і вели благочестиве, ціломудрене життя. Далекі від сріблолюбства, у зрілі роки вони роздали своє майно, отримане у спадок, незаможним.
За благодійність і святе життя Господь нагородив Зіновія даром зцілення різних хвороб. Він був обраний єпископом християнської громади в Кілікії. Перебуваючи у святительському сані, святий Зіновій ревно поширював віру християнську серед язичників.
Коли імператор Діоклетіан (284–305) розпочав гоніння на християн, єпископ Зіновій був першим схоплений і доставлений на суд до правителя Лісія. “Я говоритиму з тобою коротко, — сказав Лісій святителеві. – Пропоную тобі: життя — якщо поклонишся нашим богам, і смерть — якщо не поклонишся”. Святий відповів: “Це тимчасове життя без Христа не є життям, а смертю; я краще віддаю перевагу тому, щоб зазнати тимчасових мук за мого Творця, а потім з Ним вічно жити, ніж відмовитися від Нього заради тимчасового життя, а потім вічно мучитися в пеклі…”
За наказом Лісія святителя прибили до хреста і почали катувати. Сестра єпископа, бачачи страждання брата, побажала їх із ним розділити. Безстрашно сповідала вона перед гонителями свою віру у Христа, за що також була віддана на муки. Силою Господньою святі залишилися живими після тортур, на розпеченому одрі й у киплячому казані. Зрештою, вони були обезголовлені.
Пресвітер Гермоген таємно віддав тіла святих мучеників Зіновія і Зіновії похованню.
