Святий праведний Петро Калнишевський був останнім отаманом Запорізької Січі. Він народився у сім’ї козацького старшини, в селі Пустовойтівка Сумської області. Невдовзі після народження майбутнього отамана його мати овдовіла.
У восьмирічному віці Петро потрапив на Запорізьку Січ. Там він отримав освіту, що відіграла значну роль у його подальшій військовій кар’єрі. У ті часи на Запоріжжі було відкрито багато шкіл при церквах, де викладали представники духовенства.
Ставши отаманом Запорізького війська, Петро Калнишевський став усіляко допомагати простому люду. Він розвивав сільське господарство на Запоріжжі і визволяв своїх співвітчизників з полону кримських татар. Звільненим людям він надавав земельні ділянки, на яких вони могли жити та працювати.
Маючи глибоку і сильну віру в Бога, святий Петро будував та відновлював церкви. Це ще більше спряло укріпленню авторитету кошового отамана як серед війська, так і серед мирного люду.
Після закінчення російсько-турецької війни 1768–1774 років було прийнято рішення про знищення Запорізької Січі. Кошового отамана Петра Калнишевського доставили до Петербурга. Там за непокору царським указам його засудили як повстанця на страту. Проте на прохання Петра Потьомкіна вирок було замінено засланням до Соловецького монастиря.
На той час праведному Петру Калнишевському вже виповнилося вісімдесят два роки. Він був позбавлений права спілкування та переписки і закритий до каземату розміром 1 на 3 метри. Звідти він мав право бути виведеним лише тричі на рік: на Різдво, Пасху і Преображення Господнє.
Залишилися спогади очевидців про те, що святий Петро Калнишевський, втративши все, жодного разу нікого не засудив та залишався спокійним, благодушний і таким самим міцним духом, як за часів молодості.
За наказом імператора Олександра І у 1801 році Петра Калнишевського було звільнено із каземату, де його утримували довгих двадцять п’ять років. Отаман мав право вибору, проте вирішив залишитися у Соловецькому монастирі. Там він доживав останні два роки свого земного життя як звичайний послушник. Як казав сам праведний Петро, за роки ув’язнення він так звикся з внутрішньою свободою, що не прагнув ніякої іншої.
Преставився святий праведний Петро Калнишевський 13 листопада ( за н. ст.) 1803 року у віці ста дванадцяти років. Як було написано на його могильному камені, він помер «смертю благочестивою, доброю».
