Сьогодні, у двадцять першу неділю після П’ятидесятниці, у нашому храмі була звершена Божественна Літургія. Святе Євангеліє цього дня — притча Господа нашого Ісуса Христа про сіяча (Лк. 8:5–15).
Господь, навчаючи народ, говорить про Своє Божественне Слово, яке, як насіння, падає на різні види землі — серця людські. Одне насіння падає край дороги, інше — на камінь, ще інше — серед терня, а лише частина — на добру землю, і приносить плід сторицею.
Так і в духовному житті: одні слухають слово Боже, але ворог відразу викрадає його з серця; інші приймають із радістю, але не мають глибокого кореня; ще інші дозволяють турботам і спокусам світу заглушити в собі зерно віри. Лише ті, хто зберігає слово в чистому і доброму серці, приносять плід терпеливо.
Ця притча є закликом до кожного з нас уважно перевірити своє серце: чи є воно доброю нивою, готовою прийняти слово Боже і принести духовний урожай. Бо Господь щедро сіє Своє слово в кожну душу, але від нас залежить, чи зуміє воно прорости і зміцнитися.
Нехай Господь подасть нам мудрість і силу, щоб очистити серця свої від каменю байдужості й терня суєтності, аби слово Його жило в нас і приносило плоди віри, надії і любові.
