Святі мученики Галактіон і Єпистимія. Багате і знатне подружжя Клітофон і Левкипія жили в місті Ємесі Фінікійському, і довгий час були бездітними. Багато золота подружжя віддали язичницьким жрецям, але залишалися безплідними.
Містом Ємесом у III столітті управляв поставлений Римом сирієць Секунд. Він був безпощадний і ревний гонитель християн і для їхнього залякування повелів виставити на вулицях витончені засоби катувань. Достатньо було найменшої підозри в належності до «секти галілеянів» (так язичники називали християн), щоб людина була схоплена і піддана мученням. Незважаючи на це, багато християн добровільно віддавали себе в руки катів, бажаючи постраждати за Христа.
Один старий чоловік, по імені Онуфрій, який приховував під веретищем убогого своє чернече і пресвітерське достоїнство, ходив по Ємесу із дому в дім, просячи подаяння. Скрізь, де він бачив можливість відвернути людей від язичницької омани, він проповідував про Христа. Одного разу він прийшов у багатий дім Левкипії. Отримуючи від неї милостиню, чернець відчув, що жінка сумна, і запитав її про причину цього суму. Вона повідала старцю про своє сімейне нещастя. Заспокоюючи її, Онуфрій розповів їй про Єдиного Істинного Бога, про Його всемогутність і милість, про те, що Він завжди дає прошене тим, хто з вірою звертається до Нього. Надія наповнила душу Левкипії. Вона увірувала, прийняла святе Хрещення і стала таємною сповідницею християнства. Невдовзі після того уві сні їй було відкрито, що вона народить сина, який стане істинним послідовником Христа. Спочатку Левкипія приховувала від чоловіка радість, але коли дитина народилася, вона відкрила чоловіку свою таємницю і переконала його охреститися.
Дитину назвали Галактіоном. Батьки виховали його в християнській вірі і дали йому прекрасну освіту. Він міг би зробити блискучу кар’єру. Галактіон же стремів до непорочного, чернечого життя – усамітненню і молитві.
Коли Галактіону було 24 роки, батько вирішив його женити і знайшов наречену, красиву і знатну дівчину по імені Єпистимія. Син не противився волі отця, але, по Промислу Божому, свадьба була на деякий час відкладена. Часто відвідуючи наречену, Галактіон поступово відкрив їй свою віру, навернув її до Христа і сам таємно охрестив. Разом з Єпистимією охрестився і один із її рабів Євтолмій. Новонавернені вирішили, по прикладу Галактіона, посвітити себе чернечому життю. Покинувши місто, вони сховались на горі Публіон, де було два таємних монастирі, чоловічій і жіночій. Нові ченці повинні були взяти на себе основну фізичну роботу, так як насельники обох монастирів були старі і немічні. Декілька років ченці подвизалися в трудах, пості і молитвах. Одного разу Єпистимії уві сні було видіння: вона і Галактіон стоять в дивовижному палаці перед Світлим Царем, і Цар подає їм золоті вінці. Це було передвістям їх скорої мученицької кончини
Язичникам стало відомо про існування монастирів, куди був посланий загін, щоб схопити їх насельників. Але монахи і монахині встигли сховатися в горах. Тільки Галактіон не захотів тікати і залишився в келії, читаючи Священне Писання. Коли Єпистимія побачила, що воїни ведуть зв’язаного Галактіона, вона стала благати ігуменю відпустити її, тому, що хотіла прийняти муки за Христа разом зі своїм обручником-вчителем. Ігуменя зі сльозами благословила Єпистимію на подвиг.
Святі перенесли тяжкі катування, молячись і прославляючи Христа. По наказу судді їх четвертували.
Євтолмій, колишній раб Єпистимії, брат її у Христі і сподвижник в чернечій діяльності, таємно віддав чесному похованню тіла святих мучеників і склав напучення сучасникам і потомкам про їх житіє.
