Святий сповідник Іоан Руський народився в кінці XVII століття в Україні виховувався в благочесті й любові до Церкви Божої. Після досягнення зрілого віку він був покликаний на військову службу, служив простим солдатом в армії Петра Першого і брав участь у русько-турецькій війні. Під час Прутського походу 1711 року Іоан разом з іншими воїнами був узятий в полон татарами, які продали його начальнику турецької кінноти. Той привіз бранця до себе на батьківщину, в Малу Азію, в селище Прокопій (по-турецьки Уркюп). Полонених воїнів-християн турки намагалися на вернути в мусульманство: одних домовленостями і спокусами, інших, більш стійких, били і мучили. Святий Іоанне спокусився обіцяними земними благами і мужньо переносив жорстокості, приниження і побої. Його часто мучив господар в надії, що його раб прийме мусульманство. Однак святий Іоан рішуче опирався волі свого пана і відповідав: «Ні погрозами, ні обіцянками багатства і насолод ти не зможеш відхилити мене від святої моєї віри. Я народився християнином, християнином і помру». Сміливі слова і тверда віра сповідника, його безстрашність і праведне життя упокорили жорстоке серце пана. Він перестав мучити і паплюжити бранця, не примушував більше до зречення християнства, а примусив тільки доглядати з худобою і тримати в порядку стайню, в кутку якої було ліжко святого Іоана.
З ранку до пізнього вечора угодник Божий служив своєму пану, сумлінно виконуючи всі
його накази. У зимову холоднечу, в літню спеку, напівнагий і босий, він виконував свої обов’язки. Інші раби нерідко знущалися над ним, бачачи його старанність. Праведний Іоанніколи не сердився на них, навпаки, при нагоді допомагав їм у роботі і втішав у біді. Таке щире добросердя святого припало до душі господареві рабам. Господар став настільки довірити праведному Іоану і поважати за чесність і благородство, що запропонував Йому жити як вільному і поселитися, де він сам забажає. Однак подвижник вважав за краще залишитися в приміщенні стайні, де щоночі міг безперешкодно працювати у молитовній самоті, зміцнюючись в добрі й любові до Бога і людей. Іноді він покидав свій тихий притулок і під покривом ночі приходив до храму святого великомученика Георгія, де на паперті щиро молився, ставши навколішки. У цьому ж храмі у свята він причащався Святих Христових Тайн. У той же час праведний Іоан як і раніше служив своєму панові і, незважаючи на свою бідність, завжди допомагав нужденним І хворим і ділив з ними свою мізерну їжу.
В кінці свого важкого і подвижницького життя святий Іоанзанедужав і, відчуваючи наближення смерті, закликав священика, щоб в останній раз отримати благословення на кінець. Священик, побоюючись зі Святими Дарами йти в будинок турецького начальника, вклав їх у яблуко і безпечно передав праведному Іоану. Прославивши Господа, він причастився Святих Христових Тайн і відійшов до Бога. Праведна смерть святого сповідника Іоана Руського сталася 27 травня 1730 року. Коли господареві повідомили, що раб Іоан помер, він покликав священиків і передав їм тіло святого Іоана, які поховали його за християнським звичаєм. На поховання зібралися майже всі християни, які жили в Прокопії, і супроводжували тіло праведника на християнське кладовище.
Через три з половиною роки священник був чудово сповіщений уві сні про те, що мощі святого Іоанаперебувають нетлінними. Незабаром святі мощі праведника були перенесені в храм святого великомученика Георгія і покладені в спеціальній раці.
Новий угодник Божий став славитись незліченними благодатними чудесами, звістки про які поширилися у віддалені міста і селища. Віруючі християни з різних місць приходили в Прокопій для поклоніння святим мощам ІоанаРуського і одержували за його святими молитвами благодатні зцілення. Нового святого стали шанувати не лише православні християни, але і вірмени, і турки, звертаючись з молитовним проханням до руського святого: «Раб Божий, не залиш нас своєю милістю».
У 1881 році частина мощей святого Іоана була перенесена в російський монастир святого великомученика Пантелеймона ченцями Святої Афонської Гори, до цього чудово врятованими угодником Божим під час небезпечної подорожі. На кошти цього монастиря і жителів Прокопія в 1886 році розпочато будівництво нового храму, бо храм святого великомученика Георгія, де знаходилися мощі святого Іоана, занепав. 15 серпня 1898 року було освячено новий храм в ім’я святого праведного Іоана Руського, з благословення Вселенського Патріарха Константина V Кесарійським митрополитом Полном.
У 1924 році жителі Прокопія Кесарійського, переселяючись на острів Євбей, перенесли з собою і мощі святого ІоанаРуського. Кілька десятиліть вони перебували в храмі святих рівноапостольних Константина і Єлени в Новому Прокопії на Євбеї, а в 1951 році перенесені в новий храм в ім’я святого Іоана Руського, до якого стікаються тисячі паломників з усіх куточків Греції, особливо в день його пам’яті, 27 травня. Праведний Іоан Руський широко відзначається на Святій Горі Афон, особливо в Пантелеймонівському монастирі.
