Преподобний Олексій, чоловік Божий, народився в Римі від знатних батьків. Батько його Євфиміан був сенатором. Він відрізнявся душевною добротою, був милосердний до хворих і стражденних, кожного дня влаштовував у себе вдома три столи: для сиріт і вдів, для мандрівників і для убогих. У Євфиміана і дружини його Аглаїди довго не було дітей, і це затьмарювало їх щастя. Але благочестива Аглаїда не залишала надії – і почув її Бог, і послав їм сина. Батько назвав дитину Олексій (в перекладі з грецької «захисник»). Святий Олексій ріс здоровою дитиною, добре і старанно вчився. Коли він досягнув повноліття, Євфиміан і Аглаїда вирішили його одружити. Вони вибрали для сина дівчину царської крові, дуже красиву і багату. Залишившись після весілля на одинці з молодою дружиною, святий Олексій віддав їй свій золотий перстень і поясну пряжку зі словами: «Збережи це, і хай буде між тобою і мною Господь доки не відновить нас Своєю благодаттю». Потім він вийшов із шлюбного покою і тієї ж ночі залишив батьківський дім. Сівши на корабель, відправився на Схід, юнак прибув в Лаодікію Сірійську. Тут він пристав до погоничів ослів і добрався з ними до міста Едеси, де зберігався Нерукотворний образ Господа, відбитий на плащаниці. Роздавши останки майна, юнак одягнувся у лахміття і став просити милостиню в притворі храму Пресвятої Богородиці. Кожну неділю прилучався він Святих Христових Таїн. По ночам Олексій не спав і молився. Споживав він тільки хліб і воду.
Тим часом батьки і дружина святого Олексія, засмучені його зникненням, послали своїх слуг на пошуки. Були вони і в Едесі, заходили в храм пресвятої Богородиці і подавали милостиню святому Олексію, не упізнавши його. Через деякий час слуги повернулися в Рим, так і не знайшовши святого Олексія. І нікому з рідних не було одкровення про нього. Тоді вони змирились і хоч продовжували сумувати і тужити по ньому, але поклалися на волю Божу.
Преподобний Олексій провів у Едесі, просячи милостиню в притворі храму Богородиці сімнадцять років. Сама Пречиста, явившись уві сні церковному сторожу, відкрила, що убогий Олексій є чоловік Божий. Коли же жителі Едеси стали шанувати його, преподобний Олексій таємно втік. Він думав відправитися в м. Тарс (в Малій Азії, батьківщина святого апостола Павла), але корабель, на якому плив преподобний Олексій, під час сильної бурі збився з курсу, довго блукав і нарешті пристав до берегів Італії, недалеко від Риму. Святий Олексій, побачивши в цьому промисел Божий, пішов до дому свого батька, бо ж був переконаний, що його не впізнають. Зустрівши свого батька Євфиміана, він попросив у нього притулку і нагадав про кровних його, що перебували в мандрівці. Той радий був прийняти убогого, дав йому місце у сінях свого дому, повелів носити йому їжу з хазяйського столу і приставив слугу для допомоги йому. Інші слуги із заздрощів нишком ображали убогого, але преподобний Олексій провидів в цьому диявольське намовлення і приймав знущання зі смиренням і радістю. Він як і раніше живився хлібом і водою, а по ночам не спав і молився. Так пройшло ще сімнадцять років. Коли ж наблизився час його кончини, преподобний Олексій записав своє життя, і те таємне, що було відомо батьку і матері, і слова, сказані дружині в шлюбному покої.
У неділю після Божественної літургії в соборі святого апостола Петра здійснилось чудо. Від святого престолу вийшов голос з висоти: «Шукайте чоловіка Божого, щоб він помолився за Рим і за весь його народ». Весь народ в жаху і в захоплені упав ниць. У четвер увечері в соборі апостола Петра молили Господа відкрити їм чоловіка Божого – і від престолу вийшов голос: «В домі Євфиміана – чоловік Божий, там шукайте». В храмі був присутній римський імператор Гонорій (395-423), а також Папа Римський Інокентій I (402-417). Вони звернулися до Євфиміана, але той нічого не знав. Тоді слуга, приставлений до святого Олексія, розповів Євфиміану про його праведність. Євфиміан поквапився до святого Олексія, але вже не застав його в живих. Лик блаженного спочилого святого сяяв світлом нетутешнім. У руці преподобний Олексій тримав міцно затиснутий згорток. Тіло святого Олексія з належними почестями перенесли і поклали на ложе. Імператор і Папа Римський схилили коліна, просячи святого розтулити руку. І святий Олексій виконав їх прохання. Згорток з життєписом святого був прочитаний читцем храму в ім’я святого апостола Петра. Батько, мати і дружина святого Олексія зі сльозами припали до тіла святого, поклонилися його чесним останкам. Побачивши таке горе багато хто плакав. Ложе з тілом святого Олексія було поставлене посеред центральної площі. До нього став стікатися народ, щоб очиститись і звільнитися від своїх недугів. Німі стали говорити, сліпі прозрівали, одержимі і душевнохворі видужували. Бачивши таку благодать, імператор Гонорій і Папа Інокентій I самі понесли тіло святого в поховальній процесії. Чесні останки святого Олексія, чоловіка Божого, поховані в храмі в ім’я святого Боніфатія 17 березня 411 року. В цей день святкується пам’ять преподобного Олексія, чоловіка Божого. У 1216 році були знайдені мощі святого.
