Преподобний Феофан Сповідник, Сигріанський, народився у 760 році у Константинополі у благочестивих і знатних батьків Ісаака (родича імператора Лева Ісаврянина і сина його Костянтина Копроніма) і Феодотії. Ісаак займав при дворі почесні посади, був правителем острова на Егейському морі. Батько помер, коли хлопчику, також названому Ісааком, було 3 роки. Опікуном Ісаака став сам імператор Костянтин Копронім V (741-775). Коли Ісааку виповнилося 12 років, його обручили з Мегало (в чернецтві Ірина), дочкою патрикія Лева, приближеного імператора Лева Хазара IV (775-780). У 18 років Ісаак женився на ній, але по згоді з дружиною, зберігав цнотливість. Імператор не любив дівочості. Щоб відхилити Ісаака від наміру віддалитися в пустиню, він послав його з дорученням в Кизик, потім призначив його у свою гвардію. По шляху в Кизик в Сигріанських горах (Мала Азія, в районі Мармурового моря) Ісаак зустрів прозорливого старця Григорія по прозванню Стратигий. Старець відкрив юнаку, що імператору жити залишилося недовго, а після смерті імператора, він легко зможе виконати свій благий намір. Ірині він передрік, що її чоловік буде удостоєний мученицького вінця.
Перше пророчення преподобного Григорія невдовзі збулося. Ісаак і його дружина відпустили своїх слуг і роздали все своє багатство. Дружина стала черницею у Пригиповій обителі на одному з Принцевих островів у Мармуровому морі. В чернецтві Ірина догодила Богу і отримала дар зцілювати недуги, про що згодом повідав святитель Мефодій, Патріарх Константинопольський (843-847); пам’ять 14 червня), письменник житій їх обох. Ісаак же відправився до старця Григорія Стратигія і був пострижений ним в чернечий образ з іменем Феофан (богоявлення). Чернець Феофан жив при старці доволі довгий час.
Згодом преподобний Феофан, по благословенню старця Григорія, заснував монастир на острові Колонімос, де закрився в келії і займався переписуванням книг, досягнувши в цій справі великого мистецтва. Через деякий час він улаштував ще одну обитель в Сигріанських горах, у 30-ти кілометрах від Кизика, назвав її Мегагрит (Велике Село) і був у ньому ігуменом 27 років.
Преподобний Феофан, ігумен Великого Села у Сигріані, був присутнім на VII Вселенському Соборі в Нікеї у 787 році. Там, де багато хто красувалися прекрасним одягом, колісницями і кіньми, він з’явився на поганому ослі і в залатаному веретищі. Всі, хто знав його минуле життя, коли він був багатим, знатним і близьким до імператора, були зворушені, бачивши його в такому смиренні і убогості.
За благочестиве доброчинне життя дана була йомі від Господа благодать чудотворення. Він зцілював недуги і виганяв бісів. Одного разу, плаваючи на кораблі, преподобний Феофан заспокоїв бурю. Досягнувши віку більше п’ятдесяти років, він захворів кам’яною недугою і жорстоко страждав. Хоч молитвою своєю він зцілював недуги інших, але про зцілення своєї недуги не просив, а все приймав від Господа з подякою. У цій недузі і настав час сповідницької кончини по пророцтву прозорливого старця Григорія, який сказав колись Ірині, що її жених удостоїться мученицького вінця.
У 813 році імператором став іконоборець Лев Вірменин (813-820). Він вигнав з престолу святого Патріарха Никифора (806-815), відправив в ув’язнення преподобного Феодора Студіта (826; пам’ять 11 листопада) з його учениками. Церковний історик Георгій Кедрин пише, що, коли святий Патріарх Константинопольський Никифор їхав морем в ув’язнення і на кораблі пропливав мимо тієї місцевості, де знаходилась обитель преподобного Феофана, вони, дізнавшись про це прозорливими духовними очима, поклонились один одному, бо ж обом їм належало постраждати за шанування святих ікон.
Невдовзі наступила черга і преподобного Феофана. Він був визваний імператором Левом Вірменином у Константинополь, і той спочатку облещував його, стараючись лукавством похитнути істинну віру преподобного Феофана. Але, побачивши непохитну твердість, повелів скувати і закрити його в темницю, а монастир Мегагрит піддати вогню. Не здолавши віри словами, імператор хотів здолати її силою.
Після дворічного ув’язнення у Константинополі преподобний Феофан був висланий на Самофракійський острів у Егейському морі. Проживши на цьому острові всього 23 дня, святий Феофан преставився до Господа. Чесне тіло його було віддано похованню і покладено в дерев’яній раці. Бог прославив святого угодника знаменнями Своєї милості. Багато хворих, приходячи з вірою до раки преподобного Феофана, отримували зцілення. Після смерті нечестивого імператора Лева Вірменина обитель Мегагрит в Сигріанських горах була відновлена і туди перенесені були мощі преподобного Феофана. Святий Феофан залишив після себе «Хроніку», в якій описав історію Християнської Церкви з 285 до 813 року (закінчивши працю, почату його другом Григорієм Синкелом, який довів свою хроніку від створення світу до 285 року).
