Преподобний Яків, єпископ і сповідник, з раннього віку захоплений високим ідеалом подвижницького життя. Юнаком залишив він світ і став ченцем Студійського монастиря. Ця прославлена обитель, із якої засяяло багато подвижників, була у VIII – IX століттях оплотом іконошанування. Зберігши душу «нескверною і неспокушеною», «пристрасті утриманням висушив», лагідний, милостивий і братолюбний ченець, прекрасно знаючий Священне Писання, з часом був возведений на єпископську кафедру, в місті Катани в Сицилії. Першим єпископом, який займав цю кафедру був святий Кирил, ученик святого апостола Петра. Він перетворив гіркі води джерела в солодкі силою віри і молитви і навернув цим чудом багатьох до Христа. В глибокій старості спочив святий єпископ Катанський Кирил (пам’ять 21 березня).
Святому Якову Сповіднику, слово якого було «сіллю любові розчинено», приготовив Господь в похилих роках скорботи і випробовування. Під час царювання імператора іконоборця Костянтина V Копронима (741-745) святого Якова примушували відмовитись від шанування святих ікон. За непохитну відданість святій вірі він був підданий багатьом стражданням. Його морили голодом і томили спрагою, катували. Святий єпископ Яків скінчився у вигнанні і в ув’язненні.
Пізніше передання змішало святого єпископа Якова з блаженним Яковом, учеником преподобного Феодора Студита, який також постраждав за шанування святих ікон – але блаженний Яків єпископом не був.
