Священномученик Василій, пресвітер Анкирський, був священиком в місті Анкирі (сучасна Анкара, столиця Туреччини), в Галії, тодішній провінції Римської імперії. Його священицьке служіння почалось в період, коли гоніння на християн припинилися, але Церква роздиралася з середини аріанською єрессю. Пресвітер Василій твердо стояв за Православ’я, хоч спочатку в Символі віри допускав відхилення від формулювання святителя Афанасія Великого, схиляючись до так званого омиусіанства («подобосущію»). Невдовзі ж, при Юліані Відступнику, він і його прихильники звершили рішучій поворот до Православ’я.
Невтомно проповідуючи, святий Василій Анкирський зміцнював тих, хто коливався і викривав згубну аріанську оману. За цю проповідь Василій був навіть заборонений в служінні – на Константинопольському (аріанському) соборі у лютому 361 року. Але невдовзі на Помісному Соборі де було 230 єпископів в Палестині, йому знову було дозволено звершувати літургію. Через деякий час імператору Констанцію (337-листопад 361) був поданий донос, що він бентежить місто. Донос, проте, залишився без наслідків.
В кінці 361 року імператором Римської імперії став Юліан Відступник, племінник Костянтина I Великого. Він був вихований у християнській вірі, але в юності таємно перейшов в язичництво. Коли ж він добився престолу, то підняв гоніння на християн, найбільш витончені, чим його попередники. В Галатії, як і у багатьох інших містах, знайшлись охочі проповідувати повернення до язичницьких культів і підкріпляли вони свої доводи в першу чергу прикладом імператора.
Святий Василій твердо став за спасіння своєї пастви, молячи Господа зруйнувати раду нечестивих: «О, Спаситель світу, Христе, Світло немерехтливе, скарб вічних сховищ, що волею Отця проганяєш темряву і Його Духом все впорядкував! Подивись святим і страшним Твоїм оком і зруйнуй скверне чародійство тих, хто противиться Твоїй святій волі; нехай буде розсіяним їхній слабкий замисел і не буде перешкоджати душі, яка повіки перебуває в Тобі Бозі!» Він обходив своє місто, знову і знову повчаючи паству і спонукаючи особистим прикладом віруючих молити Господа поглянути на Церкву Свою і зміцнити її. Язичники стали обмовляти його, що він бентежить народ. Нарешті, святий Василій був взятий і приведений на допит до намісника, ігемона Сатурнина.
При Юліану Відступнику сповідання християнства вже не вважалось за злочин, у всякому випадку, старалися не робити це явно. Тому святого Василія звинуватили в тому, що він своїми проповідями сіє смуту в місті, що він підмовляв народ зруйнувати язичницькі вівтарі і ображав і хулив імператора. На запитання ж ігемона: «Хто ти такий?» – святий Василій відповідав: «Я – християнин, і це ім’я для мене всього почесніше». «Чому ж ти дієш не так, як належить християнину?» – продовжував Сатурнин. «Дію так, – відповідав святий Василій, – як навчає Святе Євангеліє: Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5, 16). Під час допиту Василій передрік, що спроба повернення до язичництва, це «безглуздо узаконене нечестя», невдовзі повалиться; та й сам імператор людина смертна і після смерті попаде, як і всі, на суд Царя Небесного. Тоді Сатурнин вирішив, що святий Василій вже сказав достатньо. Святого повісили оголеного і стали різати його тіло. Під час катування святий Василій дякував Господу, що сподобився постраждати за Нього: «Дякую Тобі, Господи Боже віків, що Ти удостоїв мене найти шлях життя, йдучи по якому я можу побачити спадкоємців Твоїх обітниць». Ігемон Сатурнин наказав припинити катування і відвести його в тюрму. По дорозі в темницю святому Василію зустрівся грек Філікс, який виразив нерозуміння: чому святий вибрав добровільну смерть, хоч мав можливість поклонитися ідолам і отримати багаті дари.
Святий Василій Анкирський відповідав йому: «Відійди геть, розпусник і нечестивець»… З цими словами він увійшов у темницю, наповнений мужністю і рішучістю.
Про все, що відбулося Сатурнин послав докладне донесення імператору Юліану. Той, розглянувши справу, прислав в Анкиру своїх людей для диспуту зі святим Василієм: двох колишніх християн, які вчинили, як і Юліан, відступництво, Єлпидія і Пигасія. По шляху вони запросили з собою ще одного освіченого язичника Асклепія, жреця, і втрьох явились в місто. Святий Василій весь цей час день і ніч молився і славив Бога. Пигасій, який знав святого Василія раніше, відразу ж відправився до нього в заточення. Святий Василій зустрів його з викриттям і з докорами і закінчив словами: «Як же ти погубив надію свою? І що ти тепер відповіси Господу?» Той був явно збентежений, повернувся до своїх друзів і передав слова святого Василія. Вони відправилися до намісника і попросили скоріше закінчити розгляд. На наступний день був назначений суд, вірніше, публічне катування. І знову святого Василія кинули в тюрму.
Тим часом Юліан відправився в персидський похід 363 року і опинився в Анкирі. Він підтвердив різноманітні пільги язичницьким жрецям і щедро нагородив їх. На наступний день Єлпидій нагадав йому про святого Василія. Юліан велів привести його до себе. Святий Василій увійшов до імператора зі світлим і натхненним обличчям, краса якого вразила навіть Юліана (сам Юліан був некрасивим і мав через це досаду). Почалась бесіда. Юліан, у відповідь на слова святого Василія про високе звання християнина, сказав: «Та я же знаю ваші вчення. Ви віруєте в Того, Хто прийняв ганебну смерть при Понтії Пілаті». Але святий Василій продовжував викривати імператора: «Як же ти не посоромився вівтаря, в якому восьмилітньою дитиною сховався від підісланих до тебе вбивць? Як не зберіг закону, який проповідував, будучи кліриком? За що ж Христос дасть тобі Свою безсмертну нагороду? Та й тимчасове царство в тебе невдовзі відніметься, коли в муках помреш, і тіло твоє поховання не спобиться» (Василій передрік істину: Юліан загинув в тому самому персидському поході 363 року, і земля викинула назовні його поховане тіло).
Тоді Юліан об’явив, що хотів спочатку відпустити його, але тепер велить мучити. Із шкіри мученика він велів різати ремні, по сім ременів на добу. Через декілька днів, коли вся шкіра його висіла ременями, святий Василій об’явив, що хоче говорити з імператором. Спостерігаючий за катуваннями комит (буквально «супутник» – посада, подібна до ад’ютанта) Фрументин поспішив докласти, що святий Василій не стерпів мук і розкаюється. Юліан Відступник велів привести мученика до вівтаря Асклепія (грецьке божество лікувального мистецтва; в латинському розголосу – Ескулап). І побачив Юліан, що комит помилився: святий Василій знову свідчив, що язичницькі божества є сліпі і глухі ідоли. Потім він зірвав з плеча один із висячих на ньому «ременів» його власної шкіри і кинув в лице Юліану відступнику зі словами: «Прийми, Юліан, і з’їж, якщо такою їжею насолоджуєшся, а мені помічник Христос, в Нього вірую і заради Нього терплю все це». По всьому місту і за його межами пройшов слух про твердість мученика Василія.
Юліан розгнівався не стільки на святого Василія, скільки на комита Фрументина. Той, злякавшись, потягнув мученика Василія геть, в окрему камеру, де піддав святого новим катуванням. Серед тяжких мучень святий Василій не переставав молитися: «Благословен, Господи Боже, надія християн, що піднімаєш впалих, відновлюєш скинутих, звільняєш від тління тих, хто надіється на Тебе, знаєш наші страждання, Благий і Щедрий, Милостивий і Довготерпеливий…». На наступний день Юліан залишив Анкиру, слідуючи в Антіохію (інакше Антак’я, місто на півдні сучасної Туреччини). Не велів Фрументину показуватися йому на очі. В помсту святому Василію Фрументин велів мучити його розпеченим залізом. Мучений, мученик Василій упав на землю голосно взиваючи до Христа, дякуючи Йому, що зберіг Він в ньому ім’я Своє святе і сподобив його в торжестві віри досягнути вічного, обіцяного Їм упокоєння. Вимовляючи молитву, святий тихо скінчився.
Сталося це 28 січня 363 року. В червні того ж року загинув на персидській війні Юліан Відступник. З його смертю закінчилися намагання відродження язичництва в Римській імперії. Через рік після кончини священномученика Василія, 22 березня, його багатостраждальному тілу були віддані, нарешті, належні почесті. В цей день була встановлена його пам’ять. (По іншим відомостям, священномученик Василій преставився 29 червня, на свято святих апостолів Петра і Павла, тому пам’ять його була перенесена на 22 березня.)
