Святі священномученики єпископи Херсонеські Єфрем, Василій, Євгеній, Єлпидій, Агафадор, Єферій і Капитон у різний час були єпископами у Херсонесі Таврійському (Крим). Вони проповідували Христа і засвідчили свою проповідь мученицькою смертю в місті, із якого пізніше для Русичів засяяло світло істинної віри. Святий рівноапостольний князь Володимир, який хрестив киян у 988 році, сам прийняв Святе Хрещення у 987 році у Херсонесі.
Початок просвіщення Тавриди (Кримського півострова) вірою Христовою покладено, по переданню, святим апостолом Андрієм Первозванним. Потім поширенню тут християнства сприяли його ж гонителі: римські імператори висилали сюди сповідників Христа. Так, при царюванні імператора Траяна висланий був у Херсонес святий Климент, єпископ Римський (пам’ять 25 листопада), ученик святого апостола Павла.
У 16 рік царювання імператора Діоклітіана (301) Патріарх Єрусалимський послав у країну тавроскіфську, в місто Херсонес єпископа Єфрема і Василія. Мирно трудились вони, насаджуючи Церкву Божу. Потім святий Єфрем відправився до скіфів, які жили по Дунаю, де й прийняв від них мученицьку кончину через відсічення чесної голови. Це (рік кончини невідомий) було 7 березня.
Святий Василій продовжив у Херсонесі апостольські труди, викриваючи помилковість ідолопоклонників. Піддатий нарузі і побиттю, він був вигнаний. Святий віддалився на гору недалеко від Херсонесу і жив у печері. Вигнаний за ім’я Христове, він молив невпинно Бога за тих, хто виганяв його.
В той час у Херсонесі помер юнак, єдиний син у одного із знатних міщан, і був похований за містом. Наступила ніч, але батьки не відходили від гробу. Уві сні їм явився померлий син і зі сльозами молив звернутися до святого Василія, який жив у печері. Коли святий Василій, силою Божою освятив воду, вилив її на померлого, призиваючи допомогу Святої Тройці, мертвий юнак ожив. З пошаною був святий Василій введений у місто, багато увірували і хрестилися.
Бачачи запустіння своїх капищ, диявол увійшов у серця проживаючих у Херсонесі юдеїв, і ті озброїли проти святителя Христового сліпуючий народ. Озброєний натовп напав ніччю на його дім, схватили його, і зв’язавши, волочили по вулицям, поки, нарешті не забили його до смерті камінням і палками. Тіло святителя було кинуте за місто, але звіри не торкнулися його. Це відбулося 7 березня 309 року. Останки святого християни поховали в печері.
Один із учеників святого Василія відправився морем в країну Гелеспонську і зустрів там трьох єпископів, які виїхали з Єрусалиму разом з Василієм і Єфремом: Євгенія, Єлпидія і Агафадора. Дізнавшись про участь, яка спіткала святого Василія, вони прославили Бога, Який увінчав його мученицьким вінцем, і вирішили самі їхати у Херсонес, щоб продовжити святе діло просвіщення язичників. У Херсонесі вони з жертовною самовідданістю проповідували Євангеліє, але невдовзі перетерпіли мученицьку смерть (не пізніше 311 року). Святих мучеників побили камінням. Тіла їх кинули за міську стіну без поховання, але християни таємно взяли їх і з благоговінням віддали чесному похованню в тій же печері.
Через декілька років, вже при царюванні Костянтина Великого, із Єрусалиму прибув в Херсонес єпископ Єферій. Язичники продовжували жорстоко утискувати християн, і він змушений був відправитися в Константинополь, щоб звернутися до покровительства імператора, який прихилявся вже до прийняття християнства. Дякуючи цьому християни змогли безперешкодно звершувати богослужіння. Єферій мирно правив паствою, побудував у Херсонесі храм. Скінчився 7 березня на острові Алос на зворотному шляху із Константинополя, куди повторно їздив дякувати імператорові Костянтину VI за захист християн.
Оплакуючи кончину святителя, херсонеські християни звернулися до імператора Костянтина з проханням прислати їм єпископа. На місце померлого присланий був в Херсонес єпископ Капитон. Радісно прийняли його вірні. Але і язичників багато зібралося, які просили від нього дивовижного знамення, щоб увірувати у Бога. Твердо уповаючи на допомогу Божу, єпископ увійшов у розкладений ними вогонь, молився серед полум’я і вийшов із нього непошкодженим, набравши у свою фелонь палаючого вугілля. Багатьох язичників це чудо навернуло до Христа. Святий Капитон кілька років був єпископом у Херсонесі. Одного разу на шляху до Константинополя, він був застигнутий бурею, яка прибила корабель до берега в гирло Дніпра. Місцеві жителі язичники пограбували корабель, захватили в полон супутників святителя, а його самого втопили. Він скінчився мученицькою смертю 21 грудня. Але пам’ять його звершується разом з іншими Херсонеськими святителями, що постраждали 7 березня.
