Священномученик Феодот, єпископ Киринейський, народився у III столітті в Галії (мала Азія). Батьки-християни виховали сина у благочесті і дали йому добру освіту. Стремління нести людям слово Боже з юних років жило в душі святого Феодота. Духовне призвання привело його на острів Кіпр, жителі якого в ті часи були язичниками. В своїх проповідях святий Феодот призивав їх покаятися і навернутися до Істинного Бога. Сила глибокої віри святого Феодота, його доброчинне життя і дар проповідника зробили благотворний вплив на язичників. Багато з них прийняли Святе хрещення і побажали бачити своїм єпископом святого Феодота.
Довгі рокі очолював архіпастир християнську общину кіпрського міста Киринеї. При царюванні імператора Лікінія, прозваного нечестивим (307-325), правитель острова Савин задумав залишити киринейських християн без їхнього пастиря, влаштувавши судище над святим Феодотом.
Дізнавшись про це, киринейський єпископ, не чекаючи посланих за ним, добровільно явився до правителя. В день суду при великому зібранні народу святий Феодот відкрито об’явив себе християнином. Потім він безстрашно став викривати загрузлих у гріхах язичників, які поклонялися своїм нечестивим ідолам.
Прийшовши в ярість від слів святого Феодота, Савин наказав бити єпископа ременями. На це архіпастир спокійно сказав: «Якби твої духовні очі були відкриті, ти зрозумів би, що мною випрошена мужність, яку ти називаєш дерзкістю. Але оскільки ти сліпий, то не можеш бачити приготовану мученикам за Христа Небесну віддяку».
Язичник Савин не в змозі був зрозуміти слова святителя і вирішив катувати святого Феодота до тих пір, поки той не визнає могутності ідолів. Коли єпископа підвісили голим на дереві і почали колоти його тіло гострим списом, він терпеливо переносив страждання і голосно молився. Савин, бачивши, що і це катування святитель переніс з честю, повелів відвести мученика в темницю.
Після п’ятиденного перебування в темниці святий Феодот знову постав перед своїм мучителем. Савин, все ще надіявся зламати дух киринейського архіпастиря, наказав покласти його на розпечене залізо.
Але Господь дав сили мученику перенести і це випробовування. Коли ж Савин повелів вбити в ноги святителя цвяхи, святий Феодот підняв руки до неба і вигукнув: «Дякую Тобі, Господи, що сподобив мене, недостойного, стати співучасником страждань Твоїх!»
Зігнані не це криваве видовище жителі Киринеї дивилися, як, страждаючий від ран з пробитими ногами, але не перестаючи славити Бога, йшов по дорозі єпископ Феодот, гнаний воїнами.
Багато язичників були зворушені мужністю християнина і там же публічно прокляли язичницьких ідолів. Кіпрський правитель в страху наказав заточити єпископа в тюрму, надіючись віддати його страті, коли затихне хвилювання. Тим часом на престол Римських імператорів зійшов святий Костянтин Великий (пам’ять 21 травня), який переміг Лікінія і повелів припинити переслідування християн.
Визволений із тюрми киринейський єпископ на протязі ще двох років знову духовно наставляв свою паству. Близько 320 року (по іншим даним, у 326 році) він мирно відійшов до Господа.
