Святі 42 мученики в Амморії: Костянтин, Аєтій, Феофіл, Феодор, Мелісен, Каліст, Васой та інші постраждали під час війни між грецьким імператором Феофілом (829-842) і сарацинами. Під час осади сарацинами міста Амморії (Фрігія, Мала Азія) вони були взяті в полон через зраду военноначальника Вадітзиса. Амморія пала, а полонених відправили в Ассирію. Тут на протязі 7 років, вони знаходилися в ув’язненні, піддавались погрозам і катуванням.
Незважаючи на жорстокі мучення, бранці відмовилися прийняти іслам. Вони зберегли непохитну вірність Христу, Якого продовжували сповідати перед самою стратою.
Особливу мужність проявив воїн Феодор, який раніше був священнослужителем. Його намагалися схилити до віровідступництва, промовляючи: «Нам відомо, що ти, залишивши священний сан, став воїном і проливав кров. Ти не можеш надіятися на Христа, – признай Магомета». На це мученик з глибоким смиренням відповів: «Я не відрікся від Христа, а за те, що залишив священний сан, повинен пролити свою кров».
Всі сорок два мученики були обезголовлені, їхні тіла разом з чесними головами були вкинуті в річку. Через деякий час річка винесла тіла святих, дивовижним чином з’єднані з їхніми головами. Навколишні християни взяли їх і з честю віддали похованню.
Зрадник Вадетзис не уникнув ганебної участі: сарацини убили його, переконані в тому, що не можна довіряти зраднику.
Мученицька кончина святих сорока двох мучеників Амморійських звершилася на річці Тигр в м. Самарі (нині на території Іраку).
