Святитель Софроній, Патріарх Єрусалимський, народився близько 580 року від благочестивих батьків, яких звали Плінт і Міра, З юних років він вирізнявся благочестям і любов’ю до наук. Отримавши блискучу освіту, він особливо досяг успіху у вивченні філософії, за що його стали називати «Премудрим». Прямуючи до духовної мудрості, майбутній святитель став відвідувати різні монастирі і бесідувати з жителями пустелі. Так він прибув у Єрусалим, в обитель святого Феодосія, і там зблизився з ієромонахом Іоанном Мосхом, став його духовним сином і другом. Обидва праведника разом мандрували по різним обителям, записуючи житія і повчання, які склали їх знамениту книгу «Лимонарій» («Квітник», або «Луг духовний»), високо оцінену Сьомим Вселенським Собором (787).
Спасаючись від спустошливих набігів персів, святі Іоанн і Софроній залишили Палестину, віддалившись в Антіохію, а звідти – в Єгипет. В Єгипті святий Софроній тяжко занедужав. В цей час він прийняв чернечий постриг від Іоанна Мосха. Після одужання святого Софронія обидва праведники вирішили залишитися у Олександрії і були з любов’ю прийняті Патріархом Іоанном Милостивим (620), якому вони зробили велику допомогу у боротьбі проти монофелітів. Святий Софроній написав декілька житій, із яких особливо відомі житія святих цілителів-безсрібників Кіра і Іоанна і житіє преподобної Марії Єгипетської.
Йшов час, і варвари стали погрожувати Олександрії. Патріарх Іоанн у супроводі святих Софронія і Іоанна Мосха направився у Константинополь, але по дорозі святитель Іоанн помер (на острові Кіпр). Тоді святі Іоанн Мосх і Софроній з одинадцятьома іншими монахами відправилися в Рим.
В Римі преподобний Іоанн Мосх скінчився. Його тіло було перевезено святим Софронієм в Єрусалим і поховано в обителі святого Феодосія Великого.
Після укладення миру між греками і персами у 628 році із персидського полону повернувся Єрусалимський Патріарх Захарія (609-633). Після смерті Патріарха Захарії на протязі двох років патріарший престол займав святий Модест (633-634). Після кончини святителя Модеста Патріархом був вибраний святий Софроній. Святитель Софроній більше десяти років невтомно трудився на благо Єрусалимської Церкви (634-644). Він багато боровся з єресями монофелітів і монофізитів.
В кінці життя святитель Софроній зі своєю паствою пережив дворічну осаду Єрусалиму магометанами. У 636 році Єрусалим був взятий: виснажені голодом християни погодились відкрити міські ворота, з умовою, що противник пощадить християнські святині. Але ця обіцянка була порушена, і святий Патріарх Софроній помер у глибокій скорботі і нарузі великих християнських святинь.
До нас дійшли твори патріарха Софронія по догматиці, а також «Пояснення на Літургію», «Чин великого освячення води», «Трипіснеці» (які не увійшли в Тріодь Постову), близько 1000 тропарів, стихири від Пасхи до Вознесіння Христового. «Послання до VI Вселенського Собору» та інші.
Святителем Софронієм переглянутий і виправлений «Устав» монастиря преподобного Сави Освяченого (пам’ять 5 грудня).
